Як не втратити себе і свою самооцінку в потоці нової інформації

Інтерв'ю з кар'єрним консультантом Уляною Ходоровською
Коли ти будуєш бізнес або просуваєш себе як бренд, доводиться розвиватися одразу в декількох напрямках: вивчати тему свого бізнесу, освоювати маркетинг і просування, розвиватися як особистість. Ти змушений лавірувати в дуже щільному потоці інформації. Постійно здається, що втрачаєш щось важливе, непростимо відстаєш від сфери, від конкурентів. Мучать думки, що я не справляюся, що я взагалі тут роблю.

Як підприємцю впоратися з невпевненістю в собі? І як регулювати інформаційний потік, щоб засвоювати найактуальніше, а решту пропускати без болю? Про це ми поговорили з кар'єрним консультантом Уляною Ходоровською.

Концентрат корисних думок із нашої бесіди ми зібрали в цій статті.

Немає часу читати? Слухайте повну версію інтерв'ю за посиланням нижче.

Будь-який новий бізнес — як бронепоїзд із вертикальним зльотом: одночасно потрібно освоювати і контролювати безліч процесів. Тут обов'язково буде і невпевненість, і внутрішні страхи, тривожні ситуації. Але це все — наші зони росту, яких ми не бачили, поки не прийшли в бізнес.
Щоб не загубитися в потоці завдань і нової інформації, потрібно ясно розуміти, де я зараз і куди я хочу потрапити. Цілі, терміни їх досягнення, показники, які потрібно вимірювати, ланцюжок проміжних цілей на шляху до головної — ось орієнтири, які допомагають рухатися.

Якщо цілі і завдання чітко визначені, я вже не намагаюся вивчати все, що сиплеться на мене за моєю темою.

Будь-яку нову інформацію варто приміряти до поточних завдань і вирішити: цей курс корисний вже зараз, треба його освоїти, а он той поки не потрібен, можна не витрачати на нього сили.
Вивчати що-небудь без конкретного завдання — значить, витрачати час даремно.
«Мені це просто цікаво» — теж можна розглядати як задачу. Але потрібно окремо оцінити її пріоритет у порівнянні з іншими.

Хороший приклад — вивчення англійської мови. Багато моїх клієнтів на консультації кажуть: «Ось англійської мені не вистачає». При найближчому розгляді виявляється, що для більшості їхніх завдань вистачає середнього рівня мови. На повну вона взагалі мало де використовується. Незважаючи на це, люди «підтягують» англійську роками без конкретної мети. А вона слідом «вивітрюється», як і будь-які інші навички без вживання.
Орієнтуватися на конкурентів у своєму просуванні може бути дуже корисно. За ними зручно відстежувати новинки, які з'являються на ринку, у них можна вчитися. Можна ходити до них за натхненням: «Яке класне рішення він впровадив! Що б і мені такого придумати?». З конкурентами буває здорово співпрацювати. Але це тільки в тому випадку, якщо ви в ресурсі і ваша самооцінка цієї миті на належному рівні.

Якщо я не в ресурсі, у мене бурхливе зростання і я завалена завданнями або у мене криза впевненості в собі, то дізнаватися, як усе добре у конкурентів, може бути болісно.

Я в такі періоди просто прибираю конкурентів зі стрічки в соцмережах і зосереджуюсь на своїй справі, не озираючись на чужі успіхи. Але коли все нормалізується, я включаю їх знову. Тому що слава богу, що є конкуренти!
Ринок постійно створює нові віяння, модні напрями, пропонує вивчити нові методи роботи. Але якщо я буду бігти за кожною ідеєю, яку мені красиво піднесли, мій бізнес рухатиметься хаотично. Сьогодні ми таргетуємося, завтра у нас ребрендинг, а післязавтра релокація і т.д.

Всю інформацію, яку мені пропонують вивчити, я ділю на чотири категорії:

  • Перша категорія — те, що потрібно мені для роботи зараз. Я шукаю і вивчаю цю інформацію цілеспрямовано.
  • Друга — знання, які знадобляться в довгостроковій перспективі. Наприклад, я розробляю продукт, через півроку планую виводити його на ринок, і мені потрібно розуміти, як позиціонуватися. Мені не потрібно цієї секунди бігти наймати маркетолога, ставити йому завдання. Але вже можна поступово вивчати це питання.
  • Третя категорія — це те, що мені цікаво для загального розвитку, але в роботі не потрібно, і невідомо, чи стане в пригоді в майбутньому. Це я можу вивчати паралельно, у вільний час.
  • Четверта категорія — інформація, яка мені взагалі не потрібна. Наприклад, я дізналася про нейрокоучинг. Тема для мене нова, подають її спокусливо, і мені дуже хочеться її освоїти. Потреба інтелекту в новій інформації — це те ж саме, що потреба тіла в їжі. Але я розумію, що ні зараз, ні найближчими роками нейрокоучинг у роботі мені не знадобиться. Я відношу його до непотрібної інформації і не витрачаю на нього енергію та увагу.

Це поділ на категорії можна назвати «обробити інтелектом». І періодично потрібно його переглядати, перевіряти правильність вибору.
Щоби будь-яку інформацію «обробляти інтелектом», потрібен орієнтир, від якого можна відштовхуватися. Це стратегія просування: мета, термін її досягнення, показники прогресу, ланцюжок проміжних цілей, які ми реалізуємо на шляху до головної.
Без стратегії можна почати: «принюхуватися», спробувати, як іде ідея. Але для успішного просування стратегія необхідна. Тому що неможливо постійно тримати в голові неструктуровану інформацію: щось обов'язково випадає, рішення будуть прийматися імпульсивно, під впливом настрою або страху.

З цілями і стратегією потрібно постійно звірятися. Але також їх потрібно регулярно переглядати. Часто буває, що ми ставимо ціль на рік, а в середині року виявляємо, що вона вже не гріє. І починається прокрастинація, невпевненість у своїх силах. Або ми виявляємо, що змінилися зовнішні обставини, і це впливає на наш план дій.

І цілі, і кроки до них потрібно регулярно переглядати і коригувати відповідно до змін ситуації. На цьому побудований весь принцип Agile.

Приклад із тим же нейрокоучингом. Сьогодні він мені взагалі не потрібен, а за два місяці мої обставини змінюються, змінюється ситуація на ринку, і нейрокоучинг стає дуже навіть потрібним. І він переходить до першої категорії інформації — я вивчаю його цілеспрямовано.

Успішні підприємці як мінімум раз на рік переглядають свою стратегію. Переосмислюють запитання «Де я зараз?» як у плані бізнесу, так і в плані самовідчуття. Що вийшло або не вийшло, які уроки засвоїли і як діяти далі.

Також переглядають свої товари/послуги, свої ресурси, сильні і слабкі сторони, цілі і цінності.
Ми можемо дійти до своїх цілей або не дійти, можемо на шляху змінити напрямок і прийти до чогось зовсім іншого. Але якщо на старті немає стратегії, то немає напрямку і орієнтирів. Неможливо зрозуміти, наскільки ефективно ми працювали, де помилялися, що поправити, щоб поліпшити результат.
У своїй стратегії важливо враховувати не тільки цифрові показники, а й емоційну складову, здоров'я, стан інших сфер життя. Якщо я заробила мільйон, але тепер лежу під крапельницею після розлучення, то явно щось пішло не так.

Власник бізнесу — це «тримач» ситуації. Якщо він втрачає ресурс, то ресурс втрачає і весь його бізнес. Тому всі цілі повинні досягатися екологічно і без шкоди для себе.
Експертний погляд зі сторони, допомога ментора — ще один спосіб оцінити ситуацію в бізнесі, свої можливості і становище на ринку.
Я можу бачити свій бізнес тільки зсередини. Багато речей губляться від мого погляду за налаштованими робочими процесами, йдуть у «сліпу зону». Тому я прошу думки професіоналів. Мінімум раз на рік, а в складні часи — і частіше.
Кого кликати на роль ментора, залежить від завдання. Якщо мене хвилює виробництво, це повинен бути фахівець із виробництва. Якщо маркетинг — фахівець із маркетингу.

Ця людина повинна викликати у мене повагу, володіти доведеною експертизою в своїй сфері. Вона повинна бути приємною і цікавою мені особисто, і її бачення бізнесу має збігатися з моїм. Інакше нам важко буде шукати спільну мову.
Багато підприємців живуть на «емоційних гойдалках». На підйомі у них стан «які потужні в мене лапища»: бізнес-ідея здається прекрасною, продукт — затребуваним, все йде чудово. Потім спад: невпевненість у собі, розчарування в бізнесі, відчуття, що справа нікому не потрібна.

Ці перепади накладаються на реальну ситуацію в бізнесі і можуть гальмувати просування, навіть якщо у вас є стратегія.
Перше, що важливо в цій ситуації, — мати в запасі способи швидко прийти в баланс.
Для власника бізнесу емоційна стійкість — стратегічно важлива штука. Але не можна досягти емоційного балансу раз і назавжди. Ми живі люди, нас так чи інакше щось буде вибивати з колії. Ось чому підприємці часто вдаються до медитації, йоги, працюють із психотерапевтом, з коучем. Це все інструменти, які допомагають швидко стабілізуватися.

Другий важливий момент — потрібно знати себе. Що саме вас вибиває, в яких умовах, із чим зазвичай пов'язаний стан занепаду. Ці фактори потрібно враховувати в плануванні. Поки ми не усвідомлюємо свою залежність від якогось фактора, він впливає на нас набагато сильніше. Це як у боксі: боєць пропускає не сильний удар, а удар, якого не очікує.

Не враховуючи своїх емоційних особливостей, ми призначаємо важливі переговори на період, коли ми в низькому ресурсі, провалюємо їх і впадаємо в ще більше самобичування. Не треба так.

Ліки від невпевненості, від стану «білки в колесі» — це знати, що відбувається з бізнесом, із ринком і зі мною. І постійно порівнювати це зі своїми цілями. Якщо я все це відстежую і тримаю в полі зору, то можу оцінювати ситуацію об'єктивно. Тоді ні крутий проект мого конкурента, ні тимчасові падіння результатів або мого стану не виб'ють мене з колії.
Також вам може бути цікаво:
Підписуйтесь на наш контент!
Щомісяця наші підписники отримують цікаві дайджести від діджитал-експертів
Пишіть, дзвоніть — ми дуже любимо спілкуватися:

info@content.ua
+380 67 320 67 40
Усі права захищені: Content ® UA
2019
Made on
Tilda