«Креативність — це м'яз...».
Як розвивати навички та
долати творчі кризи

Мені 13 років. Сиджу у своїй кімнаті, двері зачинені. З кухні доноситься запах пирога з абрикосами, я все ще намагаюся НЕ повестися на нього, як Рокфор із «Чіпа і Дейла» на сир. Бабуся метушиться, приваблюючи мене тепер ще й запахом чорного чаю з бергамотом. Цієї миті мене відволікає все! Далі від кухні розташована кімната з телеком: «Тільки сьогодні! Матрац Dormeo за спеціальною ціною». У голові промайнуло: «Хотілося б мені такий Dormeo, щоб плавати на глибину моря».

Відчайдушно я намагаюся концентруватися на своєму завданні. Але варто відвести очі від старого монітора, зразка 2003 року, як мене починає приваблювати рожевий колір із вікна. «Захід сонця», — думаю я. Промовляю вголос: «До жаху в легенях диміла люлька... чоловіка в малиновому светрі». Намагаюся закінчити свій вірш. Але на середині біжу по пиріг, а потім — ловити останні хвилини присмеркового світла.

Ця боротьба за концентрацію та натхнення властива мені з дитинства. Останніми роками бути в ресурсі та приймати креативні рішення — моя робота. І зараз я не маю такої розкоші — можливості відволікатися на абрикосовий пиріг. Є креативні завдання, які самі себе не виконають. Тож довелося «поплавати» у відкритому морі термінів і методик нарощування креативу та виходу з межових станів і творчих криз.

Передусім я визначаю креатив як спосіб комунікації через символи, звуки, зображення та будь-яку іншу інформацію. А комунікація — це такий простір, у якому, як на мене, мають відбуватися якісь цікаві трансформації з усіма учасниками процесу. Якщо мій креатив мене не змінює, не надихає саму, не примушує «загуглити» у своїй чуттєвій пам'яті образи та трансформувати їх в ідею, я так не граю. Мені не цікаво.

Креатив — це не талант, це гнучкість мозку, швидкість сприйняття та переробки будь-якої інформації, це пошук і шліфування «своєї мови» і «мови для ЦА клієнта». Креатив — це вміння подивитися на явище чи товар з іншого боку і сказати про це по-новому.

Нещодавно я опитувала своїх друзів у інстаграмі про найяскравіші спогади з дитинства. Виявляється, багато людей, які мають креативну спеціальність сьогодні, колись любили кривлятися перед дзеркалом, переодягатися, влаштовувати творчі номери для батьків і грати в ігри у дворі. Це спонукало мене згадати, у що грала я.

І раптом забуте почало спливати образами. Який же чудовий і могутній мозок ми маємо! Більшість ігор розвивали креативність, або креативну комунікацію. Ми фантазували на постійній основі! Граємо в ринок? Картопля — це каміння, а цукор — пісок. Я — жінка на ім'я Ліда, працюю директоркою і маю двох дітей. Щодня ми вигадували нові сценарії, персонажів і їхні місії. А що сталося зараз? Обов'язки заважають нам фантазувати. Уміння фантазувати та знаходити тригери-гачки робить наш креатив успішним.

Слово «лімб» перекладається як «край, межа». І мені подобається використовувати його на позначення творчої кризи. Данте, який розробив свою систему потойбіччя, спираючись на канони католицизму, описував лімб як місце, що охороняється Хароном, для душ, які так і не пізнали Бога. Туди відправляли тих, хто не потрапляє ні до раю, ні до пекла. У розрізі творчості лімб має інший сенс. Це стан «тяглості» та нестерпних мук у творчості.

Чому виникає криза? Причинами можуть бути:

• Особисті переживання, що не дають спокою.
  
• Гіркий досвід критики.
• Синдром самозванця — психологічне явище, за якого людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям.
• Перфекціонізм.

1. Опрацювати пункти, названі вище, особливо з критикою та синдромом самозванця.
   
2. Не припиняти вчитися, виконувати вправи на розвиток креативності.
   
3. Дивитися, читати, слухати.
   
4. Використовувати «карту порятунку». Це може бути намальована карта чи список місць, людей, справ, які знімають напругу та надихають. Наприклад, для мене це джапа-медитація, приготування їжі, дзвінок другу, прослуховування музики.
   
5. Виходити у «великий простір» і отримувати новий фізичний досвід (дайвінг, лижі, парк атракціонів, прогулянка парком, катання на коні).

Креативність — це м'яз, який треба качати. Велика помилка — приймати креативні рішення лише на основі попереднього досвіду. Симультанне (одночасне — прим. ред.) сприйняття часу та простору — ось мій ключик до натхнення. Грубо кажучи, ми творимо в теперішньому моменті, забувши про те, що було, і не плануючи, що буде. Чи замислювалися ви над тим, що добре сплановане майбутнє перетворюється на минуле? Для креативу це не дуже добре.

Мозковий штурм
Наша улюблена методика. Іноді ми збираємося командою брейнстормити. Є різні методи штурму. Мені подобається приходити вже підготовленою, зі знанням проблеми та готовою ідеєю. Але не завжди є така можливість, іноді я пливу в потоці ідей із колегами.

Маєвтика Сократа
Цей метод я дуже люблю. Маєвтика — це процес, за якого ідея народжується в діалозі, коли вам ставлять запитання. Я використовую цю методику, щоб дістатися своєї підсвідомості. Варто просто знайти правильного співрозмовника.

Латеральне мислення та латеральний маркетинг
Латеральне мислення — це навичка, що допомагає дивитися на звичні речі з іншого, нестандартного боку. Як я вже говорила, креативність — це здатність сказати про щось старе по-новому. Латеральний маркетинг — це ірраціональний маркетинг на противагу раціональному. Це система просування товарів незвичайним способом, часто з гумором.

І звісно ж музика... Коли я думаю та творю, то майже завжди роблю це під музику. Ділюся з вами своїм плейлістом, який розкриває в мені потік фантазії.