Як локдауни і часткові обмеження, повязані з пандемією, вплинули на впровадження ШІ-проєктів у маркетингу?
Ніка: Пандемія зробила для діджитал-трансформації в усьому світі більше, ніж усі інші чинники. Власники захотіли керувати своїми компаніями зі смартфонів і комп'ютерів. Багато хто виявився не готовим до цього, але були і компанії, які до пандемії вже йшли шляхом трансформації, — для них впровадження технологій прискорилося. Не завжди легко оцінити, як вплинула пандемія на компанії. Ми бачили різні сценарії: хтось три місяці не міг налагодити віддалену роботу, а хтось за кілька днів приймав важливі складні рішення і розвивався далі. Якщо у компанії до пандемії не було стратегії розвитку технологій і впровадження рішень, то і під час пандемії вона не з'явиться раптово.
Олександра: У цьому питанні важливе прийняття рішень, а не просто заява: «Ми тепер — data-driven». І варто приготуватися до того, що працівники не завжди їх підтримають: багато хто не розуміє, що компанія не планує одразу замінити їх роботами, що технології покращують і полегшують їхню роботу, а не забирають її.
Чи можете ви описати маркетолога майбутнього — 5‒10 найближчих років? Яким навичкам і напрямам, окрім класичної освіти і знань у сфери діджитал, потрібно приділити увагу?
Олександра: Маркетологам потрібно навчитися приймати рішення на основі даних, освоїти базову статистику, навчитися ставити експерименти. Важливо постійно вчитися і покращувати свої навички вирішення завдань. Ще одна дуже корисна навичка — вміння ставити запитання.
Директор із маркетингу — це різнопланові фахівці, компетенції яких повязані зі сферою, в якій вони працюють. Є багато рішень, деякі вимагатимуть вкладень фінансів і часу, тому для керівника надзвичайно важливо розбиратися в технологіях, і не лише в маркетингових.
Ніка: Потрібно самому показувати приклад, бути лідером, мати «технологічну підкованість» і не боятися ризикувати. Стратегічні моменти, емоційне залучення, якого багато в комунікаціях, не передаються машинам. Я — технооптиміст, і вважаю, що перспектива не за автоматизацією, а за augmentation — взаємодоповнювальною системою «людина + машина» як робочою одиницею. Працюючи разом, вони зможуть давати дуже хороші результати. Тому потрібно говорити не про те, як нам скоротити штат за рахунок впровадження різних технологій, а про те, як навчити людей використовувати ці технології.
З чого почався ваш шлях у сфері big data? Що зараз приносить вам більше драйву та позитивних емоцій?
Олександра: Мій шлях почався з роботи в американській IT-компанії, де я була єдиною нерозробницею в команді. Я відповідала саме за всі інші функції в IT-компанії. Зі мною працювали дуже талановиті хлопці-розробники, які одного разу і повели мене на AI-meet up. Спікер надихнув мене: настільки цікавим була розповідь про штучний інтелект і його можливості. Я запитала у колег, чи проводяться в Києві конференції по AI — виявилося, що ні.
Тоді я зрозуміла, що хочу створити майданчик для суперталановитих розробників, на якому вони могли б спілкуватися, розвиватися, отримувати знання та знаходити нові ідеї. Так, у листопаді 2016 року ми з командою провели першу конференцію Data Science UA, після цього ми почали проводити щомісяця мітапи із data science і AI.
Зараз я найбільше радію, коли бачу, як виросло наше Data Science-ком'юніті. Ми вже провели 9 міжнародних конференцій Data Science UA, влаштували сотні фахівців e класні data science-проєкти. Я дуже рада, що кількість дата-саєнтистів в Україні зростає, заходять міжнародні цікаві проєкти.
Мені здається, майбутнє України — саме за такими складними технологіями, як AI. І наша компанія робити свій внесок у розвиток таких технологій. Наша місія — об'єднувати розробників і представників бізнесу.
Ніка: Я починала з маркетингового аналізу. Навчалася в КНТЕУ, працювала в роздрібній мережі.Одного чудового дня я отримала завдання проаналізувати товарообіг за рік, і виявилося, що я не можу завантажити його в Excel, оскільки файл завеликий. Так, у 2015 році я з'ясувала, що існує big data та інші технології, що є безліч видів даних і способів їхнього аналізу. І за всім цим — майбутнє. Я вирішила змінити професію і вирушила вчитися до Іспанії, в IE Business School отримала другу вищу освіту. Що, до речі, розвінчує міф про те, що лише технічні фахівці можуть займатися data science — зовсім ні, бізнес-фахівці теж дуже потрібні.
Найбільше драйвить вирішення реальних завдань, допомога людям. А ще я викладаю. У цій галузі зараз дуже мало фахівців, і вкрай потрібно, щоб їх ставало більше. Я вношу свій вклад: розповідаючи про технології, про те, як це працює і чого можна досягти з їхньою допомогою. Це теж драйвить.